Старостинські округи

Пшеничниківський старостинський округ

Пшеничниківський старостинський округ (до складу старостинського округу належать: с. Пшеничники, с. Погоня)

Адреса: вул. Шевченка, 7, с. Пшеничники, 77407

E-mail: pshenrada@ukr.net

Тузяк Василь Васильович – староста

Петелюк Галина Миколаївна – діловод

Графік роботи:

Понеділок-Четвер – 08:00-17:15 (обідня перерва 12:00-13:00)

П’ятниця – 08:00-16:00 (обідня перерва 12:00-13:00)

Субота-Неділя – вихідний.

Графік особистого прийому громадян старости Пшеничниківського старостинського округу

Дні прийому: понеділок, вівторок, четвер

Час особистого прийому: 8:00-12:00

Село Пшеничники (за матеріалами Вікіпедії)

Пшеничники — село Тисменицької міської громади, Івано-Франківської області.

Колишні назви — Перенесники, Пшенеснікі.

Невеличке село, що розкинулося по правому боці річки Ворона, яка взяла свою назву від кольору її води.

З новітньої історії

За даними облуправління МГБ у 1949 р. у Тисменицькому районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Вільшаниця, Милування і Пшеничники.

Поблизу села розкопками зафіксоване масове поховання закатованих жертв сталінських репресій. За результатами експертизи, яку зробив член «Меморіалу», колишній судово-медичний експерт, Омелян Левицький, там було знайдено понад 600 людей. Як припускають дослідники, поховання походить з 1939–1941 рр. Велика кількість останків закатованого мирного населення без одягу разом із десятками дитячих черепів, у тому числі немовлят, свідчить про ще один кривавий злочин комуністичного режиму. Розкопки розпочалися 14 вересня 2010 р. Криміналістична експертиза фрагментів 11-ти останків, переданих міліцією для встановлення їхнього віку в місцевий медуніверситет, визначила їх як останки давніх жителів краю — від неоліту до часів Галицької Русі (від кількох тисяч до п’ятисот років тому). Судово-медичний експерт-криміналіст Омелян Левицький, котрий проводив офіційну експертизу останків жертв сталінського режиму в «Дем’яновому Лазі» і загалом зробив висновок судово-медичної експертизи понад двом тисячам людських останків закатованих у в області та в Україні відзначив, що твердження про трипільців суперечить багатьом іншим ознакам, зокрема в деяких останках виявлено навіть сучасні зубні пломби. Голова «Батьківщини» в облраді Юрій Романюк вступився за науковців медуніверситету: «На якомусь етапі відбулася свідома підміна доказів. Замість залишків людських фрагментів тіл, похованих у 1940-50 роках, у медуніверситет попали якісь невідомі залишки трипільської культури».

Івано-Франківська обласна рада не визнала належність результатів експертизи, постановивши вважати найдені рештки жертвами НКВС і запропонувала поховати їх за християнським обрядом. Знайдені рештки людей зберігалися кілька років в активістів «Меморіалу» в невідомому місці, оскільки міліція неодноразово намагалась вилучити їх. Панахида та перепоховання останків відбулися 9 травня 2013 року.

Також жителі села шанують пам'ять про повстанців-борців проти комуністичного режиму.

Село Погоня (за матеріалами Вікіпедії)

В селі Погоня є монастир Успіння Матері Божої чину Святого Василія Великого, який має статус відпустового місця рівня Гошева і Зарваниці.

В монастирі Успіння Матері Божої знаходиться чудотворна ікона Матері Божої. Перші письмові згадки про чудотворну ікону Матері Божої у василіянській чернечій обителі в с. Погоня неподалік Івано-Франківська записані в монастирській хроніці й датуються першою половиною XVII ст. Ця ікона Пресвятої Богородиці намальована невідомим автором не пізніше 1650 — і до кінця XVII ст. була в маленькій церковці.

Згідно з відомостями літопису, у знак вдячності за ласки і чудесне зцілення, отримані при іконі Пречистої Діви Марії, на пожертви шляхтянок Іванни Велигорської з Потоцьких та Софії Загвойської з Угринських у 1736 році в обителі було збудовано нову церкву Успіння Пресвятої Богородиці.

Ікона Матері Божої в с. Погоня прославилася і пізніше численними чудами. На основі рішення Духовної комісії єпископ Атанасій Шептицький оголосив цю ікону благодатною, тобто чудотворною.

Свідченням чудотворної опіки Пресвятої Богородиці над жителями Галицького Покуття були численні дари-воти, що прикрашали цю ікону Матері Божої. На пожертви прочан було виготовлено в 70-х роках XVIII ст. срібні позолочені шати та корони. Але в ході церковної реформи австрійського цісаря Йосифа II з цієї чудотворної ікони було знято коштовні шати і корони, а також усі воти, що прикрашали її.

9 червня 1908 року Папа Пій X своїм декретом наділив головний престіл монастирського храму Успіння Пресвятої Богородиці привілеєм чотирьох відпустів щороку.

Після ліквідації у 1946 році комуністичною владою цієї василіянської чернечої обителі, значну частину майна монастирської церкви, яку зруйнували 1950 року, у тому числі і чудотворну ікону на прохання вірних було перенесено до парафіяльної церкви с. Пшеничники біля Погоні. У вкрай занедбаному стані (ікону замалювали звичайною сріблянкою) вона довший час перебувала на горищі будинку Франі Кавецької.

1992 року чудотворну ікону було передано до новозбудованої каплиці на території василіянського монастиря в Погоні. Після реставрації 27 червня 2001 року ікону благословив Святійший Отець Іван-Павло II, Папа Римський під час апостольської подорожі по Україні. Після реставрації чудотворну ікону Пресвятої Богородиці було урочисто перенесено до дерев'яної церковці на цвинтарі. 28 лютого 2002 року, за свідченням о. Никодима Гуралюка ЧСВВ, сталося чудесне самообновлення чудотворної ікони Матері Божої. Так з Божого Провидіння після довгих років пошуків Погонську чудотворну ікону Матері Божої нарешті віднайшли.

Погонська Мати Божа, зображена на чудотворній іконі, у яку стріляв один комуніст і знаки того пострілу залишилися на правій руці Пречистої Діви Марії, не перестає заступатися перед Господом за всіх, що до неї прибігають.