Статті

Ікона Богородиці у Милуванні

21 березня, у неділю, голова Тисменицької міської ради Тетяна Градюк взяла участь у Богослужінні в греко-католицькому храмі Різдва Пресвятої Богородиці, що у селі Милування.

На урочистій Літургії освятили велику запрестольну ікону Іверської Богородиці. За словами адміністратора храму, отця Петра Семенича, це копія образу, який 120 років зберігався у церкві. Наразі ця ікона й надалі буде зберігатися в церкві, на хорах, пізніше її відреставрують. Нову ікону, яку сьогодні освятили, привезли з Коломиї. Вона має чималенькі розміри: завдовжки 2 метри і 1,5 метри завширшки. Чин освячення нової ікони здійснили митрофорний протоієрей Богдан Курилів та парох церкви, отець Петро Семенич.

  «Щиро вітаю громаду села Милування з такою знаменною подією,— зазначала Тетяна Градюк.— Опіка і допомога Богородиці в усі віки була потрібна і важлива для нашого народу. Ікона Іверської Богородиці, що збергіається в однойменному (Іверському) монастирі на грецькому Афоні, є чудотворною. Проте і кожна копія має в собі частину великикої благодаті. Бо коли з вірою молитися, просити в Бога ласк та милосердя, то неодмінно отримаєте те, чого просите». Після Літургії очільниця громади передала для потреб храму сертифікат на суму 10 тисяч гривень. Кошти виділені у рамках програми «Духовне життя».

Довідка: Чудотворна ікона Іверської Богородиці відома з IX століття. Образ знаходився в однієї благочестивої вдови, яка жила поблизу міста Нікеї. Під час правління імператора Феофіла, у християнському світі діяли іконоборці, які знищували ікони. На жаль, добралися вони й до помешкання вдови. Коли вони побачили зображення Богородиці з Ісусом, то один з вояків, який був у гурті іконоборців, списом ударив по обличчю Діви Марії. І сталося чудо: з образа потекла кров. Побожна вдова впала на коліна і дуже просила людей, які увірвалися в її дім, аби ті не чіпали ікону, хоча би до ранку, а взамін віддала всі свої гроші.

Коли іконоборці пішли, вдова взяла ікону, і щоби врятувати її від знищення, опустила в море. І знову сталося диво: ікона не потонула, а, стоячи прямо, попливла на захід. Після цього син побожної вдови відправився до Греції і став монахом в одному з Афонських монастирів. Від нього інші ченці й дізналися про ікону, яку його мати пустила морем. Але не всі йому повірили. Знайшли образ пізніше, на тому ж Афоні, брати з грузинського Іверського монастиря. Вони побачили відображення святині на морському дні. Трималася ікона на…вогняному стовпі.

Один із монахів, старець Гавриїл, пішки пішов по воді і приніс ікону в монастир. Та наступного дня образ дивним чином опинився над воротами обителі. Такповторилося кілька разів, тому ікону залишили біля воріт і назвали Воротаркою, а від назви обителі — Іверського монастиря—Іверською. У монастирі через ікону не раз виявлялася сила Божа. нині оригінал ікони зберігається у Греції на Афоні. Чудотворними є і деякі її копії, що розійшлися по світу.